Конференція Високопродуктивні обчислення, Київ, 13-15 жовтня 2014

Інтелектуальна власність: новий світ прав та відрахувань

Європейські піонери міжнародної торгівлі відправлялись за моря, маючи при собі «патентні грамоти» від своїх монархів, та відправляли додому роялті за використання імені свого повелителя.

У наші дні роялті отримують нові царі глобальної економіки: виробники Інтернет-технологій, фармацевтичних препаратів, музики та фільмів.

Глобальна торгівля, основу якої колись складали порти, вантажівки та контейнерні кораблі, все більш пов’язана з патентами, торговими марками та авторським правом.

Сполучені Штати, імперська столиця прав інтелектуальної власності, заробляють майже стільки ж, скільки за свій знаменитий експорт сільськогосподарської продукції. А накопичений прибуток від таких відрахувань у США за минулий рік вдвічі перевищив доходи від сільського господарства.

Однак глобальне розповсюдження правил інтелектуальної власності, головним поборником яких є Штати, зіштовхується з опором. Критики стверджують, що США своїми спробами вписати правила інтелектуальної власності у торгові угоди просувають по усьому світу несправедливу, однобоку та навіть непрацюючу правову культуру.

Кіт Маскус, який працює експертом з інтелектуальної власності та торгівлі в Університеті Колорадо, говорить з цього приводу: «Є немало правди у твердженнях про те, що Сполучені Штати експортують свій закон про інтелектуальну власність, а також недоліки цього закону».

Інтелектуальна власність – це загальновизнана складова торгових угод з початку 1990-х років, не дивлячись на те, що вона викликає масу суперечок та протиріч. Тоді Вашингтону вдалось вписати у закони ВТО положення TRIPS – Торгові аспекти прав інтелектуальної власності.

Ці положення викликають обурення у деяких країн, що розвиваються, які виробляють непатентовану фармацевтичну продукцію, оскільки вони змушують членів ВТО забезпечувати мінімальний рівень захисту патентів, авторських прав та торгових марок. Держави заявляють, що це занадто обтяжливо.

Такі заходи викликають тривогу у деяких ортодоксальних економістів та прихильників вільної торгівлі. Вони стверджують, що надання монопольних прав – це принцип, який заважає зниженню мита та лібералізації комерції.

З розвитком програмного забезпечення, технологій та галузі розваг, а також оцифровки ЗМІ та Інтернет, їх інтеграції на глобальному ринку, США наполягають на ще більшому посиленню правил, відчуваючи лобістський тиск з боку Disney, Universal та Microsoft.

Для них – це питання підтримання норм права. Однак, на думку країн, що розвиваються, та учасників кампаній протесту, які з більшим скепсисом ставляться до торгових угод, це чергове рейдерське захоплення з боку багатих транснаціональних корпорацій.

Через потужну протидію країн, що розвиваються, правам інтелектуальної власності це питання не було включено до торгових переговорів ВТО у місті Доха, які почались у 2001 році. Але, оскільки «дохійський раунд» переговорів, по суті, припинився, Сполучені Штати просувають дане питання в угодах меншого масштабу, де у них більше влади та впливу.

Головним у цьому плані є Угода про транстихоокеанське стратегічне економічне партнерство з вісімкою інших країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, переговори з якої почалися у 2010 році. Штати хочуть перетворити її на шаблон загальносвітового масштабу для майбутніх пактів.

Прогрес на переговорах з цієї угоди важко оцінити: якщо не рахувати періодичних витоків у вигляді копій документів, переговори засекречено і проводяться вони в основному таємно. Однак немає жодних сумнівів у тому, що права інтелектуальної власності викликають масу суперечок та протиріч.

Адміністрація США стверджує, що просто намагається розповсюдити у світовому масштабі принципи, які вже діють в американському законодавстві, обмінюючи стимули для виробників на доступ для користувачів. «Важливо чітко дати зрозуміти, що ми намагаємось досягти створення збалансованої екосистеми авторських прав», – говорить один американський представник.

Однак навіть це для декого – занадто. Штати, де індустрія розваг постійно лобіює свої інтереси, мають досить суворі закони в області авторських прав. «Закон про захист авторських прав у цифрову епоху» від 1998 року покладає відповідальність на провайдерів онлайн послуг, таких, як YouTube та eBay, за недопущення появи матеріалів, обмежених дією авторських прав.

Він захищає їх від відповідальності за розміщення неліцензованих фотографій та відеокадрів лише у тому випадку, коли ці провайдери суворо виконують досить конкретний набір правил.

Крім того, закон вважає протиправними діяннями спроби зняття цифрового блокування, яке застосовується для захисту від посягань на авторські права, наприклад, злам мобільних телефонів типу «джейлбрейк», який дозволяє використовувати заборонені додатки.

Пункти американських законів про «чесне використання» матеріалу, який охороняється авторським правом, наприклад, в області викладання чи досліджень, досить суворі.

Сьюзан Аронсон, яка викладає міжнародні відносини в Університеті Джорджа Вашингтона, говорить про це так: «У США – обмежені уявлення про чесне використання, і ми частіше за все передаємо ці повноваження компаніям. Однак інші країни чинять інакше».

У країн з більш низькими доходами, які входять до Транстихоокеанського стратегічного економічного партнерства, таких, як В’єтнам, часто існують більш чіткі юридичні проблеми інтелектуальної власності, наприклад, виготовлення контрафакту.

Навіть членам партнерства з більш розвиненими економіками, таким, як Чилі, доведеться піти на більш масштабні зміни, щоб відповідати запропонованим США нормам та правилам.

У Чилі, яка 2010 року переписала свій закон про авторське право, зараз існує досить надійний захист для провайдерів інтернет-послуг та користувачів від юридичних дій за порушення таких прав. Ця країна віддає перевагу тому, щоб транстихоокеанське партнерство просто підтвердило існуючі договори – такі, як TRIPS.

Натомість США чинять тиск на Чилі, примушуючи її посилити свої правила. Вони вже внесли цю країну до «списку пріоритетного контролю» за порушення в галузі прав інтелектуальної власності поруч з Росією, Китаєм та Венесуелою, і все жорсткіше ставлять це питання у транстихоокеанському партнерстві.

Витоки інформації з переговорів показують, що країни-члени партнерства мають істотні розбіжності у питанні авторських прав. Позицію Чилі, яка протистоїть тискові США, підтримує багато країн, у тому числі Нова Зеландія, Малайзія та В’єтнам.

Згідно повідомлень ЗМІ, чилійські лідери публічно розмірковують, чи потрібна подальша участь у роботі Транстихоокеанського стратегічного економічного партнерства, враховуючи, що експорт Чилі й без того непогано потрапляє до ринку США, завдяки двосторонній торговельній угоді.

Навіть ті, хто в цілому підтримує американський режим в області інтелектуальної власності, говорять, що переговорна стратегія адміністрації Обами загрожує розповсюдженням такого дисбалансу.

У США так звані обмеження та виключення з авторських прав зафіксовано через прецедентне право і адміністративні рішення таким чином, що впливові компанії зі сфери Інтернет та телекомунікацій діють на противагу лобістам з індустрії розваг.

Головний бібліотекар Конгресу, наприклад, може надати тимчасові пільги з цифрових блокувань на окремі види матеріалу, наприклад, на DVD записи, які використовуються для викладаннях у ВНЗ.

Віце-президент Асоціації виробників обчислювальної техніки та засобів зв’язку Метью Шруерс занепокоєний тим, що ворогуючі у внутрішніх дебатах сили мають менший вплив на торгові переговори.

«США лицемірно заявляють про обмеження, але вони зазвичай носять добровільний характер, тоді як виконання зобов’язань забезпечується примусово. Якщо ви впроваджуєте на світовому рівні лише половину закону, тоді можете очікувати негативної реакції», – говорить він.

Адміністрація США заявляє, що враховує існуючу занепокоєність, хоча пройшло багато часу, перед тим, як ця заява прозвучала.

У червні 2012 року, коли пройшло більше двох років з моменту початку переговорів, американська сторона опублікувала проект пропозицій з включення у закон про авторське право у рамках Транстихоокеанського стратегічного економічного партнерства обмежень та виключень. У критиків одразу ж виникли підозри, і не в останню чергу через те, що цей текст, як завжди, виявився конфіденційним.

«Через таку пропозицію ситуація може навіть погіршиться, оскільки на існуючі виключення чекають нові, більш серйозні випробування», – говорить Кароліна Россіні з фонду Electronic Frontier Foundation, який бореться за права в Інтернеті.

Американські офіційні особи заявляють про відсутність підстав для занепокоєння. Вони відмічають, що не збираються міняти правила по відношенню до «незначних виключень» у міжнародних договорах. Вони захищають матеріал, яких охороняється авторським правом, при цитуванні у новинах та у процесі викладання.

Представник США на переговорах також виступає на захист політики секретності, заявляючи, що Штати «провели безпрецедентну роз’яснювальну роботу, підтримуючи при цьому такий рівень конфіденційності, який необхідний для збереження можливостей з підписання сильної угоди».

Однак точні деталі переговорів приховують від громадськості, а це лише підсилює підозри з приводу тієї версії закону про інтелектуальну власність, яку Сполучені штати намагаються нав’язати своїм торговим партнерам.

Більш того, якими б не були початкові наміри учасників переговорів, досвід включення положень про інтелектуальну власність у більш ранні торговельні угоди свідчить про необхідність бути обережним.

Австралія, яка також входить до складу Транстихоокеанського стратегічного економічного партнерства, на собі випробувала, як правила інтелектуальної власності у міжнародних пактах можуть неочікувано перетворити на поле бою таку сферу внутрішньої політики, як державна охорона здоров’я, в якій ця країна всіма силами намагається зберегти дорогий їй суверенітет.

У 2011 році Австралія прийняла закон, який вимагає, щоб усі сигарети продавались у простій упаковці зелено-оливкового кольору, щоб відбити у курців пристрасть до тютюну. З цих пір Канберра все глибше занурюється у болото правових баталій з глобальним тютюновим лобі.

Виробники цигарок стверджують, що своїми діями австралійська влада порушує права інтелектуальної власності, оскільки посягає на цінність їх торгових марок. Минулого місяця Верховний суд Австралії відхилив конституційні претензії виробників цигарок, які висувались на вказаних підставах. Однак Канберру чекають судові позови на міжнародних форумах.

Україна, Гондурас та Домініканська республіка подали позови проти Австралії у ВТО, заявивши, що вимоги з приводу упаковки порушують угоди TRIPS.

Philip Morris та інші тютюнові компанії співпрацюють у цій справі з Домініканською республікою, сплачуючи у деяких випадках частину судових витрат держави, що є усталеною практикою у судочинстві ВТО.

Ця компанія викликає у Австралії особливе роздратування, оскільки вона висунула окремий позов про недобросовісне позбавлення прав та використання процесуального механізму «держави-інвестора» у двосторонньому інвестиційному договорі цієї країни з Гонконгом.

Позов такого роду дозволяє Philip Morris переслідувати державу в судовому порядку напряму. Ця компанія перевела свої активи з Австралії до Гонконгу незадовго до порушення даної справи, щоб зміцнити своє правове положення у рамках договору. Такі дії викликали звинувачення у тому, що іноземні компанії в Австралії мають більше прав, ніж її власні.

Philip Morris виступає на захист цього маневру, який вона здійснила ще до появи закону про однотонну упаковку. «Це питання про інтелектуальну власність, тому що поки що ніхто не надав достатньо доказів того, що однотонна упаковка піде на користь здоров’ю населення», – заявляє компанія.

Уряд Австралії, ламаючи традиції власної країни та викликаючи тривогу в австралійських фірм, які працюють за кордоном, зараз заявляє, що у майбутньому не буде підписувати договори, в яких є пункт про державу-інвестора. Він також вимагає надати пільги та виключення з пропонованого механізму у рамках транстихоокеанського партнерства.

Поки неясно, якими будуть результати судового процесу проти Австралії у питаннях інвестиційного договору. Відмова тютюновій компанії у праві на використання власного бренду та торгової марки – це не те саме, що крадіжка державою цих торгових марок шляхом їх копіювання для власного застосування.

Однак дана справа показує, наскільки величезним є потенціал протиріч у правилах інтелектуальної власності, які включаються у торгові угоди. Професор права Сіднейського університету Люк Ноттидж заявляє, що рішення австралійського уряду – надмірна реакція. Він каже, що влада цілком могла просто переписати інвестиційні угоди, виключивши з них активи інтелектуальної власності.

Разом з тим, професор відмічає: «Права інтелектуальної власності – це така сфера, де велику роль грають національні інтереси, які часто стають причиною конфлікту. Своїми можливостями породжувати суперечки та протиріччя вони перевершують інші питання, такі, як угоди про надання послуг».

Світова економіка поступово переміщується в онлайн, і тепер все більша частина її доданої вартості приходить зі сфери досліджень та розробок, а не з полів чи фабрик. У цих умовах мало хто сумнівається у необхідності прийняття правил, які дозволять творцям цінного контенту отримувати винагороду.

Однак прийняття таких законів часто залежить від їх гнучкості у часових межах і у відносинах між різними країнами. Поки що існують великі підозри, що такі правила пишуть в основному ті, хто від них виграє.

Алан Бітті, The Financial Times

Оригінал публікації: Intellectual property: A new world of royalties

Теги: copyright, Microsoft, авторське право, інтелектуальна власність

Матеріали за темою:

Коментарі

Коментарі до "Інтелектуальна власність: новий світ прав та відрахувань":

Дуже цікава аналітична стаття