Конференція Високопродуктивні обчислення, Київ, 13-15 жовтня 2014

Як колишні співробітники ЮКОСу намагаються завоювати ринок моделювання родовищ

Навесні 2005 року в ресторані «Марика» на Петрівці сиділи четверо чоловіків та святкували день народження. Двоє з них ще зовсім недавно працювали в ЮКОСі, але компанія вже розвалювалась, і співробітників її дослідницького центру звільнили з трьома зарплатами, хоч і високими на той час.

Третій учасник вечірки був успішним корпоративним юристом. На той момент він відповідав за юридичний супровід угод M&A у холдингу «Інтеррос». Саме він незадовго до цього сказав товаришам, що якщо вони не зважаться ризикнути зараз, то потім обов’язково пожалкують про це. Ось вони і ризикнули – підписали необхідні документи, щоб заснувати власну компанію.

Василь Шелков

Іменинника звали Василь Шелков. Випускник московського фізтеху, у 1992 році він поїхав до США, де зробив непогану кар’єру вченого та міг розраховувати на постійну посаду професора у пристойному американському університеті. У 2004 році йому захотілось займатись чимось більш прикладним, ніж фізика елементарних частинок, і він, користуючись відкритою вакансією в ЮКОСі, поїхав до Росії аналізувати дані. Його корпоративна кар’єра продовжувалась менше року.

Кирило БогачевЙого колега Кирило Богачев все своє свідоме життя провів на мехматі МДУ. У кінці дев’яностих він почав програмувати для західної компанії, а до 2002-го, коли його знайшли hr-менеджери Ходорковського, встиг написати посібник з програмування паралельних процесів. Перша глава книги, яка переважно складалась з формул та рядків програми, називалась «Для нетерплячого читача».

Юрист Кирило Паринов познайомився з Шелковим у невеликому техаському університеті, куди вони потрапили по роботі та навчанню на початку 90-х, а тепер готовий був вкласти гроші, щоб спробувати комерціалізувати науковий потенціал, який раптом виявився на вулиці.

Нетерплячому читачеві вже зрозуміло, що зустріч у Москві виявилась надзвичайно плідною. Сім років потому стартап Rock Flow Dynamics (RFD) мав офіси у Москві та Х’юстоні, 40 співробітників, став резидентом інноваційного центру Сколково, отримав 2 млн. доларів інвестицій у фонду Intel Capital та підписав з Intel довгостроковий маркетинговий контракт. Серед клієнтів компанії – «Лукойл», «Новатек», ТНК-ВР та, за іронією долі, «Роснафта», яка виросла на уламках ЮКОСу. Але успіх з’явився не одразу.

Модельні агенти

В однаково непростій ситуації тоді виявилось кілька сотень співробітників колишнього Центру аналізу та прогнозування ЮКОСу. З початку нового 2005 року вони сиділи на валізах, а весною відправились шукати нову роботу.

Колишній колега Шелкова та Богачева Андрій Гладков також заснував власну компанію – ModelTech (займається системами дистанційного моніторингу родовищ). Він упевнений, що його взяли б на схожу посаду і в іншу компанію, але він не хотів міняти свою відносну свободу на бюрократію та пішов у вільне плавання. Хоча, інших аналогічних прикладів (крім RFD) він назвати не зміг.

Учасники зустрічі у ресторані недовго думали, чим зайнятись. Вони продовжили робити те, що й раніше: розробляти софт для гідродинамічного моделювання природних підземних нафтових резервуарів. Сенс такої роботи у тому, щоб, ґрунтуючись на даних про родовище, отриманих сейсмологами, геологами та геофізиками, прорахувати поведінку рідин та газів у пористій породі. Тобто розв’язати величезну кількість диференціальних рівнянь та побудувати 3D модель родовища.

Однак спочатку компаньйони спробували продати відносно прості програми, якими займались ще в ЮКОСі. Але потім, коли RFD почала шукати клієнтів, з’ясувалось, що простий софт нікого не цікавить, згадує Богачев. На ринку можна було продати складні системи, здатні обраховувати безліч параметрів. Потрібно було розробити більш потужну програму, а отже, наймати програмістів.

Розробників спочатку було четверо: Богачев, ще один засновник компанії (четвертий гість вечірки; він майже одразу продав свою долю) та двоє програмістів на зарплаті. Платили їм з власних грошей, а також з «янгельської» інвестиції, яку надав Паринов. Скільки дав грошей, він не каже, але це була «шестизначна сума в доларах».

Шелков додає, що перед тим, як компанія почала отримувати чистий прибуток, партнери витратили близько 300 тисяч доларів. Спочатку знімали кімнату в НДІ, потім переїхали до двокімнатної квартири на Ленінському проспекті (доводилось брехати сусідам про свої заняття та домовлятись з консьєржкою) . Перший офіс з’явився пізніше.

У пошуках клієнтів Шелков їздив по галузевих конференціях та брав в облогу кабінети, але готового продукту ще не було, а молодій, та ще й російській компанії на ринку, де панують багатомільярдні сервісні гіганти, ніхто не довіряв. Типова розмова, згадує Шелков, виглядала як у відомому вірусному ролику: «Ти хто такий? Давай, до побачення!»

Компанія виконувала разові проекти, одним з перших клієнтів стала ТНК-ВР. Тодішній директор з моделювання ТНК-ВР Владислав Дзюба згадує, як зустрічав молодих підприємців у коридорах компанії: «Вони тоді не працювали, вони виживали». Через деякий час, коли вони розв’язали кілька задач, він почав їм довіряти, а його компанія стала великим корпоративним клієнтом RFD.

Ринок гідродинамічного моделювання резервуарів у Росії поділено між двома компаніями: норвезькою фірмою Roxar та транснаціональним нафтосервісним гігантом Schlumberger у відношенні 1 до 2, прикидає Дзюба. В світі є ще кілька компаній, які продають відповідні програми, а деякі великі компанії, наприклад Exxon, розробляють їх самі.

Світовий лідер – програма Eclipse від Schlumberger, створена більше 20 років тому. Компанія отримує від моделювання резервуарів 10 млрд. доларів на рік, але ця цифра включає розвідку та сейсмологію. Скільки приносить їм сам Eclipse, невідомо, але Дзюба стверджує, що за вартість ліцензії можна тримати власний штат: кілька тисяч математиків та програмістів. Цим мастодонтам і вирішили кинути виклик Шелков та Богачев.

У Rock Flow Dynamics було дві переваги над конкурентами.

По-перше, для них бажання клієнта було законом. Вони були готові слухати замовників, оперативно вносити зміни до програми та налаштовувати її, каже співробітник наукового центру великої нафтової компанії. А, наприклад, від Schlumberger цього не дочекаєшся: в структурі прибутку корпорації Eclipse займає крихітну долю.

По-друге, їм дуже пощастило: паралельне програмування, на якому спеціалізувався Кирило Богачев, виявилось золотою жилою та принесло компанії найнадійнішого партнера.

Москва – Сколково – Хьюстон

Високопродуктивні обчислення в ПЕК потрібні не тільки нафтовикам. Вони як повітря потрібні виробникам процесорів. Щоб продати клієнту по-справжньому потужний комп’ютер, необхідно переконати його, що цей комп’ютер буде завантажений роботою і головне, істотно підвищить продуктивність праці.

Тому менеджер російського відділення Intel Андрій Окшевський, який відповідав у компанії за відносини з ПЕК, шукав розробників, здатних завантажити його процесори ефективною роботою у нафтогазовому секторі. Колега повідомив його про RFD.

Дружба з Intel виявилась для компанії доленосною. Найбільший виробник процесорів почав постачати компанії свої робочі станції, не вимагаючи нічого на заміну. Шелков згадує, як першого року роботи Окшевський видав йому комп’ютер вартістю 10 тисяч доларів навіть без розписки, тому що у нього не було з собою паспорту. «У мене просто була така можливість», – говорить, посміхаючись, той.

Крім того, Окшевський та колеги переконали RFD у тому, що в майбутньому всі процесори будуть багатоядерними, а значить, треба вчитись якомога успішніше використовувати паралельні обчислювальні процеси , тобто розбивати задачі на складові, які можна обчислювати окремо.

У Шелкова та його колег, яких він брав на роботу, це вийшло, а Intel став запрошувати їх на виставки та представляти партнерам. Але найголовніше, найважливіший та єдиний продукт RFD, програма tNavigator, ставала найшвидшою на ринку. Запущена на суперкомп’ютері «Ломоносов» в МДУ на 4096 ядрах, вона розігналась у 1328 разів у порівнянні з одним ядром, тоді як конкуренти в кращому разі розганялись в десятки разів. Це відбувається не тільки від бездарності конкурентів, говорить Шелков. Просто набагато складніше змінювати програми, які успішно адаптовані під послідовні обчислення, ніж писати нові з нуля, як це зробила RFD.

Наполегливість, старі зв’язки у галузі, маркетингова допомога Intel призвели до того, що на tNavigator знайшлись покупці. Першим великим замовником у 2010 році стала ТНК-ВР. Владислав Дзюба гадає, що компанія віддає RFD 5% бюджету на математичне моделювання резервуарів, і дуже задоволена партнером.

Потім по кілька ліцензій придбали майже всі великі російські компанії галузі. Тоді ж у RFD, яка ніколи не залучала ні кредитів, ні капіталу, з’явився перший зовнішній інвестор, фонд Intel Capital. Венчурний підрозділ Intel погодився інвестувати в компанію 2 млн. доларів, але грошей на той час стало стільки, що з цих коштів партнери взяли лише половину, говорить Шелков.

За один мільйон доларів фонд отримав долю 17,7% (дані реєстратора на Кіпрі) і два місця у раді директорів компанії. Решта акцій – у трьох засновників, найбільша доля у Кирила Паринова.

В середині 2011 року RFD стала одним з перших резидентів Сколково та отримала ще 28 млн. рублів: інноград згодився співфінансувати в пропорції 1 до 3 програму міжнародної експансії. Втім, експансія здійснюється на кошти Intel, а гроші Сколково витрачаються в Росії, щоб не вводити та не виводити гроші в країну.

Рік тому партнери відкрили офіс у Техасі, і тепер Шелков проводить там два місяці з трьох. У Росії, максимум 20 нафтових компаній, а в одному лише Хьюстоні – 200, пояснює він. Крім того, партнери найняли представників у Китаї та відкрили офіс у Колумбії, а на початку року отримали першого американського клієнта.

Виручка RFD у 2011 році склала 2,8 млн. доларів, дані про прибуток невідомі, але Шелков говорить, що маржа компанії «як в ІТ, а не як в нафтовій галузі». Для порівняння, аналогічна канадська публічна компанія CMG записує в чистий прибуток 38% виручки. Але найголовніше, RFD платить лише 13% податків із зарплати та звільнена від усіх інших. У цьому, каже, Богачев, і є головна користь від іннограду. Непогана ситуація для компанії, яка 7 років тому працювала у найманій двокімнатній квартирі на безкоштовній інтеловській станції.

Нафтові горизонти

Московський офіс RFD – це п’ять кімнат, розкиданих в офісній будівлі радянського часу. В одній кімнаті стоїть обчислювальний кластер на 240 ядер, який зібрав особисто Богачев («три дні провів з шурупокрутом»). В інших – ряди комп’ютерів, за якими сидять молоді хлопці та дівчата: за демографічними показниками RFD більше схожа на «Яндекс», ніж на нафтову компанію.

95% співробітників – випускники МДУ, мехмата та ВМК. Це предмет гордості Богачева, який їх вчив, та заздрощів його академічних колег. «Де ще математик може працювати за спеціальністю, – пояснює він, – та розв’язувати диференціальні рівняння за гроші?»

Поки він показує кореспонденту Forbes моделі родовищ, у кімнату заходять кілька молодих людей з пляшкою шампанського. Сьогодні у них свято: щойно «Новатек» придбала першу кластерну ліцензію tNavigator. Точну суму не називають, кажуть, що шестизначна. Їх радість можна зрозуміти: кожен четвертий співробітник з 40 – учасник опціонної програми, такої пропорції «ключових співробітників» немає у жодній інтернет-компанії.

Коли-небудь опціони подорожчають, сподівається Шелков, треба тільки вивести компанію на IPO. Він захлинаючись розповідає про канадську компанію CMG, яка моделює резервуари важкої нафти. У 1998 році вона провела розміщення, а зараз її капіталізація на біржі у Торонто складає 680 млн. доларів. У них з канадцями багато спільних рис. В CMG всього 150 співробітників і кожен четвертий має науковий ступінь. «І в своїй ніші вони, здається, перевершили Eclipse!», – радіє Шелков. В Schlumberger з цього приводу від коментарів відмовились.

Заради справедливості треба зауважити, що RFD поки не є конкурентною навіть в Росії. Ринок належить іноземцям, а освоєння нових родовищ після кризи (драйвер зростання для компаній на кшталт RFD) відбувається не дуже активно.

Крім того, відмічає віце-президент нафтосервісної компанії «Геотек» Денис Чередниченко, російським компаніям простіше просвердлити нову свердловину і подивитись на нафту власними очима, ніж покладатись на комп’ютери, навіть якщо свердловина коштує мільйони доларів. Одна велика державна компанія взагалі відмовилась співпрацювати, тому що RFD зареєстрована за кордоном: «Навіщо нам годувати кіпрських програмістів?»

Треба виходити на глобальний ринок. Але для цього необхідно ще багато чому навчитись. Поки RFD уміє працювати з найпростішими родовищами, так званою чорною нафтою. У кінці року запрацює модуль для композитних моделей, а коли-небудь з’явиться і важка нафта – тільки тоді можна буде змагатись з канадськими конкурентами.

На початку вересня засновники Rock Flow Dynamics зустрінуться у Стамбулі – там відбудеться велика міжнародна конференція з суперкомп’ютерних обчислень у нафтовій галузі. Богачев робить пленарну доповідь, а безпосередньо перед ним виступають представники Saudi Aramco, найактивнішого серед нафтових гігантів ентузіаста технічних новинок. «Уявляєте їх ІТ-бюджети?», – і в Skype видно, як Шелков мріє.

Нафта 3D

Так виглядає нафтове родовище Самотлор, яке розробляється ТНК-ВР, у візуалізації tNavigator. Для побудови моделі вся товща родовища розбивається на комірки зі стороною 50 метрів – у даному випадку їх 4,5 млн., і кожна з них вважається однорідною. Це дозволяє планувати свердловини та визначати запаси нафти.

Родовище Самотлор

За матеріалами forbes.ru

Теги: Intel, RFD, високопродуктивні обчислення, гідродинаміка, паралельне програмування, Сколково, суперкомп'ютер, ТНК, ЮКОС

Матеріали за темою:

Коментарі

Коментарі до "Як колишні співробітники ЮКОСу намагаються завоювати ринок моделювання родовищ":

HPC з фінансовим (і навіть у дечому конспірологічним) забарвленням. Дякую за цікаві підбірки!