Конференція Високопродуктивні обчислення, Київ, 13-15 жовтня 2014

Війна мізків

Власник компанії «Т-Платформи» Всеволод Опанасенко увірвався в лігу чемпіонів ІТ-індустрії – налагодив виробництво суперкомп’ютерів. Тепер він має витримати бій з монстрами високих технологій на їх території.

Листопад 2009 року. До візиту до МДУ тодішнього президента РФ Дмитра Медведєва та урочистого запуску найпотужнішого російського суперкомп’ютера «Ломоносов» залишилась одна доба. Інженери «Т-Платформ» працювали цілу ніч, але машина відмовляється запускатись. «Ломоносов», який має більше 35 тисяч процесорних ядер, займає кімнату більше 250 м2. Стільки ж місця відведено під систему охолодження. Пошук помилки — задача неймовірно складна, але перенести візит президента — це те саме, що поховати репутацію компанії.

У відчаї розробники придумали план «Б»: записали шум власного суперкомп’ютера в офісі «Т-Платформ» та підготували кілька скриншотів, щоб зімітувати роботу «Ломоносова». Враховуючи, що суперкомп’ютери займаються надскладними обчисленнями, наприклад, моделюють ядерний вибух чи поведінку елементарних частинок, неспеціаліст майже не зрозуміє, чи працює зараз комп’ютер. На щастя, «село Потьомкіна» не знадобилось: в останній момент несправність вдалось ліквідувати.

Дивлячись на працюючий «Ломоносов» та спілкуючись зі вченими, Медведєв одразу ж поцікавився, чи можливо збільшити потужність суперкомп’ютера. Так Всеволод Опанасенко отримав для своєї компанії роботу на кілька років вперед. На створення та модернізацію «Ломоносова» за три роки сумарно пішло близько 3 млрд. рублів. Комп’ютер потрапив на 12-ту сходинку рейтингу Топ500, а «Т-Платформи» стали компанією номер сім за оборотом серед світових виробників, за версією аналітичної компанії IDC.

В кінці 2011 року Внєшекономбанк викупив блок пакет «Т-Платформ» за 1 млрд. руб. «Де-факто в Росії ми є монополістами», — каже Всеволод Опанасенко. За розрахунками IDC, «Т-Платформи» контролюють 70% російського та близько 1% світового ринку HPC. Всього компанія зібрала близько 400 суперкомп’ютерів. Її основний клієнт — держава. Але держзамовлення — річ непередбачувана. Сьогодні вони є, завтра їх немає. Гроші Внєшекономбанка Опанасенко витрачає на завоювання приватних клієнтів за кордоном. Тут скріншоти точно не допоможуть.

Суперкар та петафлопс

«15 років тому мій iPhone вважали б суперкомп’ютером. Ще через 15 років сучасні суперкомп’ютери зможуть уміститись в iPhone», — сказав один з родоначальників HPC-індустрії, професор університету Теннессі Джек Донгара на традиційній суперкомп’ютерній конференції ISC у Гамбурзі. «Т-Платформи» представили на ній найменший суперкомп’ютер в світі T-mini. Його розмір значно більший за iPhone, він швидше нагадує стіл. Однак найбільш мініатюрні моделі конкурентів мають розмір шафи для одягу.

Ринок суперкомп’ютерів розвивається за таким само сценарієм, що й індустрія ПК: пристрої рік за роком стають більш потужними, а ціни падають. Судячи з останнього рейтингу Топ500, найпотужніший суперкомп’ютер світу — американець IBM Sequoia. В ході тесту Linpack, який, до речі, придумав Донгара, він показав продуктивність у 16,32 ПФлопс. Потужність «Ломоносова» — 0,9 ПФлопс. Звичайний ноутбук може мати продуктивність близько 2 ГФлопс.

Суперкомп’ютери чимось схожі на суперкари. Вони потрібні лише для дуже специфічних задач. Наприклад, інтернет-гігант Google має найбільший у світі парк серверів, але не використовує суперкомп’ютери, оскільки кожен комп’ютер розв’язує окрему задачу. HPC технології необхідні тоді, коли багато процесорів працюють над одним величезним питанням.

Ось чому суперкомп’ютери в основному купують військові, науковці та великі корпорації. Світовий ринок невеликий. За даними IDC, 2011 року він склав 10 млрд. дол. Для порівняння, лише серверів було продано на 52,3 млрд. дол. Однак при цьому займатись HPC престижно, а маржа виробників перевищує 30% проти 5-10% на серверах. Суперкомп’ютери створюють найбільші світові виробники, серед яких IBM, HP та Cray. Як до цієї компанії потрапив Опанасенко?

Вундеркінд-мільйонер

«Я в ІТ-бізнесі вже 25 років», — каже 40-річний Всеволод Опанасенко. В кінці 1980-х російський вчений Євген Вєліхов привіз з Японії один з перший в СРСР персональних комп’ютерів. Він створив молодіжне конструкторське бюро, куди запросив обдарованих школярів. Серед них був і старшокласник Опанасенко.

Школярі розв’язували досить дорослі задачі. Наприклад, Всеволод розробив графічну бібліотеку, яку Академія наук продала компанії-виробнику комп’ютерних ігор. Юний програміст отримав за це дефіцитний магнітофон «Електроніка» та медаль ВДНГ.

А ось перший мільйон Всеволод Опанасенко отримав під час навчання в РДТУ імені Циолковського. Він почав займатись човниковим бізнесом — привозив персональні комп’ютери. В кінці 1990-х його компанія Micronic придбала у Китаї завод, де 800 чоловік збирали мишки, клавіатури, блоки живлення та інші комплектуючі.

Micronic, за словами Опанасенка, контролювала 25% російського ринку комплектуючих. Її оборот перевищував кілька десятків мільйонів доларів, але чистий прибуток був незначним. «У продукції не було жодної доданої вартості, вся війна йшла навколо ціни, — зневажливо згадує свій перший бізнес Опанасенко. — Мені хотілось знайти неконкурентний бізнес з великою маржею». Хотілося, мабуть, кожному, але Опанасенко свій бізнес знайшов.

«Мене всі засуджували. Друзі казали, куди ти, дурню, лізеш?», — згадує Опанасенко. У 2002 році він продав завод у Китаї, а потім згорнув і дистриб’юторський бізнес. Отримані «кілька мільйонів доларів» Всеволод використав для створення нової компанії «Т-Платформи».

Після кризи 1998 року російські вузи та компанії не купували суперкомп’ютери. В Росії їх розробляли тільки вчені в Федеральному ядерному центрі в Сарові. Але вони обслуговувати потреби Росатома, не продаючи технології стороннім замовникам. «Було ясно, що це лише затишшя перед бурею. Як тільки економіка піде в ріст, виникне попит», — говорить Опанасенко.

Ігри патріотів

Чекати довелося два роки. Весь цей час Всеволод Опанасенко в основному витрачав. Він утримував штат з 20 співробітників, які вивчали передові іноземні розробки та шукали способи здешевлення деяких комплектуючих. Наприклад, систем охолодження, де знадобились розробки Micronic.

Крім того, «Т-Платформи» були готові проявити більшу гнучкість. «В лоб боротись з монстрами не було сенсу. Але великі компанії випускають готові лінійки суперкомп’ютерів, а ми вирішили зробити своєрідне тюнінг-ательє, де кожен суперкомп’ютер виготовляється під конкретні потреби замовника», — пояснює Опанасенко. У нього була математично підкована команда, частина якої прийшла ще з молодіжного клубу, і хороше розуміння ринку комплектуючих.

Однак своє перше замовлення «Т-Платформи» отримали не завдяки привабливій ціні або гнучкості, а через російську прописку. У 2003 році компанія стала учасником спільної білорусько-російської програми СКІФ (Суперкомп’ютерна ініціатива «Фенікс»), мета якої — оснастити ВНЗ та НДІ цих країн суперкомп’ютерами. Замовниками виступали академії наук Білорусії та Мінпром РФ. Як каже директор Інституту програмних систем РАН Сергій Абрамов, однією з цілей програми став розвиток суперкомп’ютерних технологій в Росії, тому була чітка установка залучати переважно російських виробників.

При створенні суперкомп’ютера СКІФ-1000 вартістю 2 млн. дол. крім «Т-Платформ» брали участь 40 компаній та НДІ. Компанія Опанасенка відповідала за інтеграцію різноманітних технічних рішень. «Окремі елементи були в порядку, але разом не працювали», — з жахом згадує Всеволод Опанасенко. З’ясувалось, що збій виникає через мобільні телефони, якими користувались співробітники. Інженерам довелось переробляти плати, щоб усунути недолік.

«Вони одразу ж заявили, що суперкомп’ютер створила команда «Т-Платформ», хоча їх заслуга не була настільки великою, — розповідає Абрамов. — В науковому товаристві присвоювати собі результати чужої праці вважається непристойним. Був великий скандал».

Починав Опанасенко, дійсно, в ролі одного з постачальників, але в середині 2000-х рр. «Т-Платформи» почали виготовляти суперкомп’ютери «під ключ»: від «заліза» та програмного забезпечення до підготовки спеціалістів замовника, які будуть працювати з HPC. В рамках державної програми «Т-Платформи» зібрали кілька десятків суперкомп’ютерів, в тому числі СКІФ Cyberia для Томського державного університету за 2 млн. дол. та «СКІФ Мономах» для Володимирського державного університету за 0,75 млн. дол. Всього на програму СКІФ до 2010 року Росія та Білорусія витратили близько 1 млрд. рублів.

Правда, держава виявилась не найбільш постійним замовником. Тендер на розробку чергового суперкомп’ютера «СКІФ Аврора» на 80 млн. руб. у 2009 році раптово виграла компанія РСК СКІФ, зареєстрована за кілька місяців до цього. Угодою зацікавився ФАС, оскільки генеральний директор РСК СКІФ Вадим Задніпровський одночасно був заступником директора ІПС РАН, замовника та організатора тендера. Однак у 2010 році Арбітражний суд Москви відхилив претензію ФАС та визнав тендер законним. Так у Опанасенка з’явився вітчизняний конкурент — група компаній РСК.

Зоряний час «Ломоносова»

Кризовий 2009 рік став зоряним часом для Всеволода Опанасенка: виручка ВАТ «Т-Платформи», за даними «СПАРК-Інтерфакс», виросла в чотири рази, до 1,8 млрд. руб. Чистий прибуток при цьому склав 107 млн. руб. А все завдяки найграндіознішому в Росії HPC-проекту — «Ломоносов».

«На конкурсі було дві пропозиції: від консорціуму розробників СКІФ та від «Т-Платформ». Технічні умови були такими, що ніхто, крім Опанасенка, виграти його не міг», — розповідає Сергій Абрамов. «Це була війна технічних та цінових пропозицій. Я на 90% був впевнений, що ми це замовлення не отримаємо», — запевняє Опанасенко.

Щоб виконати грандіозне замовлення, Опанасенку довелось навіть подвоїти штат до 200 чоловік. У 2009-2011 роках «Т-Платформи» кілька разів збільшували потужність суперкомп’ютера. Але зараз все «золото» вже вибрано.

«Ломоносов» користується попитом: черга на його використання доходить до півроку. Наприклад, він обчислював формулу ліків від старіння та створював модель, яка імітує соціально-економічний розвиток Росії протягом наступних 50 років. «Ми задоволені результатами співробітництва з «Т-Платформами», але подальшого збільшення потужності не передбачається», — говорить заступник директора Науково-дослідного обчислювального центру МДУ Володимир Воєводін. У 2011 році завершилось і фінансування програми СКІФ.

Виручка ВАТ «Т-Платформи» за 2011 рік, за даними «СПАРК-Інтерфакс», впала до 1,15 млрд. руб. Однак Опанасенко відкрив паралельні бізнес-проекти.

Побутовий суперкомп’ютер

Найбільш популярний стенд на виставці ISC 2012 демонструвала компанія IBM. І не тільки тому, що це найбільший в світі гравець з долею 47%. IBM розмістила на стенді симулятор автогонок з 3D-окулярами та рухомим кріслом. Взагалі-то для організації такого атракціону суперкомп’ютер непотрібний, вистачило б і звичайного ПК, але чоловіча аудиторія виставки шикувалась в чергу, щоб поганяти.

Більше 60% світового ринку HPC — це державні програми, але є ще багаті приватні університети, корпорації та індустрія розваг, де теж затребувані суперкомп’ютери. За рахунок них Всеволод Опанасенко і диверсифікував бізнес. Він використав метод зі сфери b2c — надав можливість тест-драйву.

Найбільші виробники суперкомп’ютерів не займаються послугами. Вони продають машини, софт, але не роблять розрахунків для клієнтів. Ще в середині 2000-х рр. інженери «Т-Платформ» побудували власний суперкомп’ютер, який використовували, наприклад, для розрахунку системи охолодження «Ломоносова». Щоб зацікавити замовників, менеджери також пропонували розв’язати які-небудь складні задачі великого бізнесу безкоштовно. Наприклад, з’ясували, як деформується бампер автомобіля при зіткненні, і продемонстрували результати АвтоВАЗу. Після цього в 2007 році автозавод придбав суперкомп’ютер у «Т-Платформ».

В 2008 році Опанасенко поставив розрахунки на потік, організував компанію «Т-Сервіс». «Коли Всеволод прийшов і сказав, що створює компанію, яка буде навчати людей HPC, я одразу ж загорівся. В бізнесі інновації можна впроваджувати набагато швидше, ніж в науці», — згадує директор центру обчислювальної експертизи «Т-Сервіса» Олександр Мурашов. Раніше він працював в МГІУ.

Ключова проблема вчених, які потрапили в бізнес, — швидка втрата наукової кваліфікації. Тому Мурашов дозволив співробітникам суміщати роботу в інститутах та «Т-Сервісі».

В 2010 році компанія виграла конкурс на надання послуг «Роснано» на загальну суму 200 млн. руб. З’явились й клієнти, не пов’язані з держфінансуванням. Наприклад, «Т-Сервіс» зробив кілька сцен у фільмі Тимура Бекмамбетова «Чорна блискавка», розрахував розподіл температури всередині гірськолижного комплексу «Снеж.Ком» та тиск вітру на рекламні конструкції. Середня вартість таких проектів — 4 млн. руб. Клієнти стоять в черзі по два-три місяці.

У 2011 році сервісне підприємство принесло Опанасенку близько 20% обороту та компенсувало зниження виручки «Т-Платформ». «Розрахунок був на те, що люди спробують і почнуть купувати суперкомп’ютери», — говорить Всеволод. Для цього вже не потрібні мільйони доларів. Наприклад, T-mini потужністю 2,6 ТФлопс коштує від 1,5 млн. руб. Опанасенко розраховує продавати його дизайнерам та виробникам анімації. Комп’ютер був вперше представлений на виставці в червні, а на нього вже надійшло кілька заявок.

Територія монстрів

З минулого року Всеволод Опанасенко відкрив офіси продажів та обслуговування в Ганновері, Києві, Тайбеї, Гонконзі та американському Пало-Альто. Він запевняє, що випускає аналогічні суперкомп’ютери на 5-10% дешевше за лідерів ринку. Російські суперкомп’ютери вдалось продати в Національний університет Сінгапуру, Центр високопродуктивних обчислень Лейпціга, фінський суперкомп’ютерний центр CSC тощо. Хоча, іноземні ринки минулого року принесли «Т-Платформам» лише близько 3% виручки.

«За кордоном справи йдуть не дуже добре: ми лише заходимо на територію монстрів», — каже Опанасенко. У його компанії близько 200 міжнародних патентів, але на дослідження та розробки він витрачає в кілька разів менше за глобальних конкурентів. Які його шанси закріпитись на світовому ринку? «Поки «Т-Платформи» — це все-таки вдалий інтегратор, а не продавець, який створює нові цінності, — вважає редактор журналу про HPC «Відкриті системи» Леонід Черняк. — В Росії Опанасенко працює у вакуумі. Щоб вийти на Захід, він має створювати нові технології». Російська прописка у цій справі жодних переваг не дає.

Теги: Cray, Google, HPC, IBM, ISC, Linpack, Top500, Ломоносов, петафлопс, РСК, СКІФ, СКІФ-Аврора, суперкомп'ютер, Т-Платформи

Матеріали за темою:

Коментарі